Лейтенант Сергій Анатолійович Івко (позивний "Карат") народився 4 липня 1984 року у м. Полтава.

З 1991 по 2001 роки навчався в авторській національній школі №37, де брав активну участь у шкільних заходах та змаганнях.

З 2001 по 2006 роки навчався у Полтавському інституті бізнесу МНТУ Економіки і менеджменту за спеціальністю "Менеджмент організацій". Паралельно отримав водійське посвідчення, закінчив військову кафедру Інституту зв'язку, отримав офіцерське звання "Молодший лейтенант".

Сергій Івко був мисливцем, вправно володів зброєю. У 2012 році одружився, у 2013 році у Сергія народився син Костянтин.

Сергій працював директором комунгоспу с. Старі Санжари. В житті був щирим, чесним, справедливим. Завжди відстоював свою думку, був надійною опорою та підтримкою для родини. Мав багато друзів, був добряком та душою компанії.

На початку повномасштабного вторгнення рф на територію України працював у м. Генічеськ, пройшов окупацію, вирвавшись 10 травня 2022 року, повернувся до рідних.

Добровольцем пішов до ТЦК та СП, приєднався до лав ЗСУ та став на захист України з 16 січня 2023 року. Пройшов навчання, отримав звання лейтенанта. Був командиром взводу вогневої підтримки 5 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону 95 ОДШБ.

У липні 2023 року під ча бойового завдання отримав осколкові поранення та після лікування повернувся захищати країну.

10 лютого 2024 року під час виходу із завдання воорожою авіацією був нанесений ударом КАБом, Сергій отримав важкі поранення, його серце двічі реанімували по дорозі в Дніпро. Мужньо боровся за житття 3 дні в лікарні імені Мєчнікова, але 14 лютого 2024 року о 04:37 серце Сергія Івка зупинилось...

Нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ "Срібний Хрест", відзнакою "Хрест пошани", нагрудним знаком "Хрест відваги" (посмертно).

Вічна пам'ять Герою...