Молодший сержант Олександр Сергійович Верховський (позивний "Дрон") народився 25 грудня 1987 року. Навчавс яу Полтавські йЗОШ №18. Проявив себе не тільки як відмінник у навчанні (відзначений срібною медаллю), який неодноразово був призером предметних олімпіад і творчих конкурсів, але і як активний учасник шкільного життя, через що і був обраний президентом шкільної лідерської спілки. Він умів об'єднувати навколо себе однодумців, надихати й вести за собою. Володів лідерськими якостями, принциповістю, високими моральними принципами, був доброзичливим, чесним і сміливим.

Олександр любив свою школу. З особливим захопленням він завжди говорив про свого вчителя з географії, котрий організовував походи з учнями в різні мальовничі куточки України, до яких Олександр завжди долучався. Він був активним учасником туристичних змагань, захоплювався краєзнавством і подорожами. Директор школи, згадуючи Олександра, говорить, що його твори завжди були пронизані твердою життєвою позицією і патріотизмом, які він і проніс через усе своє життя.

Після закінчення школи у 2005 році, Олександр вступив до Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка і в 2010 році він здобув кваліфікацію інженера-будівельника та отримав вищу освіту за спеціальністю "Промислове і цивільне будівництво". Олександру легко давалися непрості дисципліни як-то, наприклад, опір матеріалів, і він із задоволенням пояснював їх всім знайомим студентам.

У студентські роки Олександр брав активну участь в Полтавській області молодіжній громадській організації "СМС-КЛУБ". в якій він був одним із засновників і постійним ідейним натхненником. Велику кількість просвітницьких, спортивних, соціальних проектів вдалося втілити через "СМС-КЛУБ". Олександр разом із активною і небайдужою молоддю Полтави організовували толоки, літні табори, молодіжні та англійські клуби, об'єднувалися в спортивні команди з флорболу та алтімат фрізбі.

У своїй трудовій діяльності Олександр пробував себе у абсолютно різних сферах, починаючи з роботи за спеціальністю і, закінчуючи - викладанням англійської мови в Китаї та розвитком різноманітних бізнес проектів в Україні. він був людиною відкритою до нового, з дуже широким кругозором і з бажанням приносити користь через те, чим він займався. За що він не брався, він завжди хотів цю справу покращити, оптимізувати і вивести на новий рівень.

Олександр був свідомим українцем, який своїми діями хотів змінювати життя на краще в своєму місті та країні. Під час Революції Гідності він був на Майдані в Києві і Полтаві. У 2014 році з початком АТО він ініціював акцію в навчальних закладах міста "Збери макулатуру - врятуй життя солдату". Зібрані гроші з макулатури пішли на потреби військових. Він чітко усвідомлював, яким злом буда і є для нас сусідня держава.

У лютому 2022 року з початком повномасштабного вторгнення він сам добровільно долучився до територіальної оборони у Полтаві (144-ий окремий батальйон 116-ї окремої бригади Сил територіальної оборони). Олександр починав служити в ЗСУ як солдат на посаді стрільця, потім - командира стрілецького відділення у військовій частині А7310, пізніше він набув звання молодшого сержанта. У червні 2023 року Олександр доєднався до групи безпілотних систем SOLOVEY на посаду оператора І відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотнихавіаційних комплексів в тій же частині.

Олександр любив управляти дронами ще задовго до початку повномасштабної війни. Ці уміння йом удуже знадобилися в боротьбі з рашиським злом і в збереженні життів піхоти. Його позивний повністю відповідав його виду діяльності - "ДРОН". На посаді оператора дронів він шукав нові підходи і оптимузував те, що вже було в наявності, для більш ефективної боротьби з ворогом. Одна з ідей Олександра стала досить популярною серед військових - це пристрій, який допомагає знайти дрони, з якими втрачається зв'язок через приглушення їх РЕБами. Він також дуже вболівав за використання наземних дронів в своєму підрозділі для допомоги пораненим воїнам на полі бою і для пошуку загублених дронів, але, на жаль, розвинути цей напрямок він не встиг.

Олександр був учасником бойових дій на Сумському напрямку, а також на Бахмутському, Мар'їнському і Курахівському напрямках в Донецькій області.

За час своєї служби Олександр отримав грамоту за зразкову військову дисципліну та сумлінне виконання службових обов'язків. Він також був відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ "Золотий хрест".

30 жовтня 2024 року Олександр загинув в бою з окупантами в результаті ворожого скиду поблизу н.п.Іллінка на Курахівському напрямку в Донецькій області.

Нехай приклад життя Олександра надихає нас бути активними громадянами нашої України, які будуть змінювати життя навколо себе на краще. Адже ціна, заплачена нашими Героями, зависока, щоб здатися, зневіритися і бути байдужими.