Етнографічні посиденьки «За українським святковим столом»

11.01.2021, 10:40

Кухня України – смачна, ситна, різноманітна і багата. Її основу складають прості наїдки, і готувалися вони досить швидко і просто, а результат – відмінний.

Наша кухня – це теж величезна культурна спадщина, як мова і мистецтво. Давайте ж спробуємо поєднати минуле і сучасне – бібліотека-філіал №12 запрошує всіх на етнографічні посиденьки «За українським святковим столом».

Попереду гарне свято і привід зібрати гостей за святковий стіл. Новий старий рік, мабуть, мав найбагатший стіл.

Чим же нас пригощали б на свята у старі часи? Бо що, як не їжа, додає справжнього колориту кожному народу. І ми, українці, не виняток.

Гостей ждали, тепло зустрічали, вітали й запрошували до святково накритого столу. А там… Пам'ятаєте стіл гоголівської Солохи? От посидіти б за ним! Отож страви нашого українського застілля.

Головним був все одно гарячий червоний борщ. З холоду та морозу – це саме те, що треба. Готували смажене поросятко, домашні ковбаси, кров'янку, кендюх (зельц по-сучасному), душенину (туше м'ясо з прянощами), шинку й холодець. Куди ж без нього!

А ось вуджене (копчене) м'ясо їли мало. А знаєте чому? У нас в українській хаті була піч! Отож варили, пекли й тушкували все в печі.

Їли смажену річкову рибу. Карасів в сметані, смажені лящі та лини. Смакували коропа, фаршированого грибами й гречаною кашею.

Подавали голубці з різною начинкою. На переміну були наші знамениті галушки й вареники. Начинка була різною: капуста, м'ясо, картопля з грибами. Не дарма ж є у нас приказка – «Хто вареники їсть, той біди не знає!».

На солодке, як же без нього, подавали пундики (солодкі пампушки), вергуни. Які вергуни смажила моя бабуся! Не вергуни – мрія! Пригощали завиванцями з маком (ми знаємо їх як рулет), солодкими пирогами й налисниками. Робили налисники з солодким сиром, варенням чи їли просто з медом.

Пили за здоров'я господарів ягідні настоянки, наливки, горілку на травах (варенуху). Запивали й заїдали все це – кисілями й узваром.

Бажали хазяїну й хазяйці злагоди, благополуччя, щоб земля й худоба родили, щоб діти шанували батьків. Співали пісень, жартували.

Молодь ішла потім на «гулі», а старі згадували минуле, загадували, що ж принесе рік новий?

Гарні вийшли «посиденьки у нас»? А попереду наша бібліотека №12 розповість ще багато цікавого – бо криниця народних звичаїв не вичерпна.

Інформацію надано Департаментом культури, молоді та спорту Полтавської міської ради