9 березня – день народження Тараса Шевченка

09.03.2023, 09:03

9 березня 1814 року в селі Моринці Пединівської волості Звенигородського повіту Київської губернії народився Тарас Григорович Шевченко.

У 14 років його взяли "козачком" до двору поміщика П.Енгельгарда. У 1832 р. Шевченка віддали "у науку" до художника В.Ширяєва. У 1838 році за підтримки К. Брюллова, В. Жуковського, О. Венеціанова, М. Вєльгорського, Є. Гребінки, І. Сошенка та інших Шевченка викупили з кріпацтва.

Тарас Шевченко почав писати вірші у другій половині 30-х років. У 1840 році вийшла його перша збірка поезій "Кобзар", у 1845 році - героїчно-романтична поема "Гайдамаки". В 1843-45 роках він написав цикл поезій "Три літа" (центральним твором якого є "Сон"), поему "Кавказ", послання "І мертвим і живим…", поезії "Чигирине, Чигирине", "Великий льох", "Стоїть в селі Суботові" та ін., в яких гостро виступив проти соціально-національного гноблення українського народу. Під час ув'язнення писав вірші, які згодом об'єднав у цикл"В казематі".

У 1843 та 1845 рр. Шевченко приїжджав в Україну і працював художником у Київській тимчасовій комісії з питань розгляду старих актів. У лютому 1847 року Т. Шевченка затверджено на посаду викладача малювання Київського університету.

24 березня 1847 р. за участь в діяльності Кирило-Мефодіївського товариства та за антисамодержавницькі поезії Т.Шевченка заарештовано та заслано до Орської фортеці Оренбурзького окремого корпусу з царською резолюцією про заборону писати і малювати.

У 1857 році зусиллями друзів Т. Шевченка повернули з заслання.

Десятирічне заслання, хвороби призвели до передчасної смерті Т. Шевченка 26 лютого (за новим стилем 10 березня) 1861 року.

Прожив Тарас Шевченко 47 років, з них 24 роки був у кріпацтві, 10 – у засланні, а решта – під наглядом жандармів. У духовній історії України Шевченко посів і досі посідає виняткове місце. Значення його творчої спадщини для української культури важко переоцінити.