Гендер: минуле і сучасне, міф і реальність

08.03.2023, 09:09

Департамент культури, молоді та сім’ї Полтавської міської ради пропонує вашій увазі проєкт «Поговоримо про гендер», в рамках якого буде висвітлено ряд питань, відповіді на які дасть краще розуміти сам термін «гендер», а також  використовувати принципи гендерної рівності у повсякденному житті.

Місце та роль жінки в суспільстві - одне з одвічних питань. Історично склалося, що жінки мають значно менше можливостей, ніж чоловіки, для прояву своїх здібностей. Причиною цього є ставлення соціуму до жінок і продовження користування багатовіковими гендерними міфами.

Наприклад, чоловік повинен бути раціональним, продуктив­ним, старанно працювати і заробляти, йому не слід бути емоційним у прояві почуттів, сентиментальним, невпевненим і слабким, а жінка не повинна бути раціональною і сильною. Їй «слід» підтримувати чолові­ка емоційно, за що він надає їй матеріальну підтримку. Жінка може реа­лізуватись як особистість лише у материнстві та сімей­ному житті, а що стосується професійного росту та гро­мадсько-політичної діяльності - вважається вторинним. Таке ставлення до жінок є порушенням їх прав. Чоловіки і жінки в ході соціалізації розвиваються, орієнтую­чись на статеву приналежність. Сексуальна ідентифіка­ція починається з раннього дитинства і підкріплюється протягом усього життя.

Але життя не стоїть на місці в даному питанні і за останні роки у світі досягнуто значного прогресу у просуванні принципу гендерної рівності. Якщо базовими функціями жінки XIX ст. були функції дружини і матері, то в XX ст. з'являються нові функції: учасник суспільного виробництва і соціальний індивід, тобто такі якості, властивості особистості, які затребувані суспільством.

На сьогодні урядові та ділові кола, профспілки, громадські організації докладають багато зусиль з подолання дискримінаційних стереотипів, що створюють перепони на шляху забезпечення рівності в суспільстві. Україна, як усі цивілізовані держави, також активно проводить гендерну політику, в основі якої лежать загальновизнані міжнародні норми, зафіксовані, зокрема в Загальній декларації прав людини, Конвенції про політичні права жінок, Конвенції про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок та інших документах.

Актуальність даного питання безперечно зростає. Це відбувається через те, що жінка й досі залишається предметом маніпуляції: за неї вирішують її подальше життя, штучно розділяють важливі для неї сімейну та професійну ролі. Жінка не може в повній мірі реалізу­вати себе ні в професійній діяльності, ні в ролі дружини та матері.

Краще за все, негативні наслідки можна простежити через аналіз гендерних проблем професійних відносин. У цій сфері панують гендерні стереотипи, які беруть свій початок з минулого. Йдеться про стереотипи, які пов’язані зі змістом праці. Нерівномірна кількість жінок в професійній структурі суспільства призводить до нерівності в оплаті праці, дискримінації при наймі на роботу, нерівномірного розподілу чоловіків та жінок у різних галузях (горизонтальна сегрегація) та дискри­мінація щодо розподілу посад у рамках однієї профе­сійної групи. Всупереч конституційним нормам, стать є критерієм, який диференціює можливості професійно­го росту.

Посилення ролі особистості жінки в суспільстві зна­чно покращить стан не лише її здоров'я, але й членів її родини і дозволить вирішити багато соціальних про­блем. Для цього жінка повинна отримати доступ до різ­номанітних ресурсів, освіти, зайнятості, до отримання переваг від застосування технологій і нових підходів у медицині; до захисту і забезпеченню їх прав, щоб вони могли робити вибір, вільний від примусу або дискримі­нації. Жінки повинні розробляти програми, які торка­ються їх здоров'я, а не лише бути об'єктами застосуван­ня цих програм.

Позитивні зміни у житті жінки можуть відбутися лише при умові рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здо­бутті освіти і професійної підготовки, у праці та винаго­роді за неї, в реалізації прав на охорону праці, здоров'я та достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, у створенні гармонійних умов для поєднання праці з материнством. Іншими словами, мати реальне право і можливості на реалізацію цілісного і повноцінного роз­витку своєї особистості як в професійній, так і в сімей­ній діяльності.